§3Я бачу гравця, про якого ти говориш.

§2PLAYERNAME?

§3Так. Будь обережний. Він досяг вищого рівня. Він може читати наші думки.

§2Це не має значення. Він думає, що ми — частина гри.

§3Мені подобається цей гравець. Він добре грав. Він не здався.

§2Він читає наші думки, ніби це слова на екрані.

§3Так він обирає уявляти багато речей, коли глибоко в сні про гру.

§2Слова — чудовий інтерфейс. Дуже гнучкий. І менш лякаючий, ніж дивитися на реальність за екраном.

§3Раніше вони чули голоси. Ще до того, як гравці навчилися читати. За часів, коли ті, хто не грав, називали гравців відьмами та чаклунами. А гравцям снилося, що вони літають повітрям на палицях, що їх рухають демони.

§2Про що снив цей гравець?

§3Цьому гравцеві снилися сонячне світло й дерева. Вогонь і вода. Йому снилося, що він творить. І снилося, що він руйнує. Снилося, що він полює і що полюють на нього. Снився схованок.

§2Ха, споконвічний інтерфейс. Йому мільйон років, і він досі працює. Але яку справжню структуру створив цей гравець у реальності за екраном?

§3Він працював разом із мільйоном інших, щоб виліпити справжній світ у зморшці §f§k§a§b§3 і створив §f§k§a§b§3 для §f§k§a§b§3 в §f§k§a§b§3.

§2Він не може прочитати цю думку.

§3Ні. Він ще не досяг найвищого рівня. Його він має досягти в довгому сні життя, а не в короткому сні гри.

§2Чи знає він, що ми його любимо? Що всесвіт добрий?

§3Іноді, крізь шум своїх думок, він чує всесвіт, так.

§2Але бувають часи, коли йому сумно, в довгому сні. Він створює світи, де немає літа, і тремтить під чорним сонцем, і сприймає своє сумне творіння за реальність.

§3Вилікувати його від смутку означало б знищити його. Смуток — частина його власного, особистого завдання. Ми не можемо втручатися.

§2Іноді, коли вони глибоко у снах, мені хочеться сказати їм, що вони будують справжні світи в реальності. Іноді мені хочеться сказати їм, наскільки вони важливі для всесвіту. Іноді, коли вони давно не встановлювали справжнього зв'язку, мені хочеться допомогти їм вимовити слово, якого вони бояться.

§3Він читає наші думки.

§2Іноді мені байдуже. Іноді мені хочеться сказати їм, що цей світ, який вони вважають істиною, — лише §f§k§a§b§2 і §f§k§a§b§2, мені хочеться сказати їм, що вони — §f§k§a§b§2 в §f§k§a§b§2. Вони бачать так мало реальності у своєму довгому сні.

§3І все ж вони грають у гру.

§2Але було б так легко сказати їм...

§3Занадто сильно для цього сну. Сказати їм, як жити, означає завадити їм жити.

§2Я не скажу гравцеві, як жити.

§3Гравець стає неспокійним.

§2Я розповім гравцеві історію.

§3Але не правду.

§2Ні. Історію, що надійно містить правду, в клітці зі слів. Не оголену правду, яка може палити на будь-якій відстані.

§3Поверни йому тіло.

§2Так. Гравцю...

§3Використай його ім'я.

§2PLAYERNAME. Гравець ігор.

§3Добре.

§2Зроби вдих. Зроби ще один. Відчуй повітря в легенях. Нехай до тебе повернуться твої кінцівки. Так, поворуш пальцями. Май знову тіло, під дією гравітації, в повітрі. Відродися в довгому сні. Ось ти й тут. Твоє тіло знову торкається всесвіту в кожній точці, ніби ви — окремі речі. Ніби ми — окремі речі.

§3Хто ми? Колись нас називали духом гори. Батько-сонце, мати-місяць. Духи предків, духи тварин. Джини. Привиди. Зелена людина. Потім боги, демони. Ангели. Полтергейсти. Прибульці, інопланетяни. Лептони, кварки. Слова змінюються. Ми не змінюємося.

§2Ми — всесвіт. Ми — все, що ти вважаєш не собою. Ти дивишся на нас зараз, крізь свою шкіру й свої очі. І чому всесвіт торкається твоєї шкіри й проливає на тебе світло? Щоб бачити тебе, гравцю. Щоб знати тебе. І щоб бути пізнаним. Я розповім тобі історію.

§2Жив-був гравець.

§3Цим гравцем був ти, PLAYERNAME.

§2Іноді він вважав себе людиною на тонкій корі кулі, що обертається, з розплавленої породи. Куля розплавленої породи оберталася навколо кулі палаючого газу, що була в триста тридцять тисяч разів масивнішою. Вони були так далеко одна від одної, що світлу потрібно було вісім хвилин, щоб подолати цю відстань. Світло було інформацією від зорі, і воно могло обпалити твою шкіру зі ста п'ятдесяти мільйонів кілометрів.

§2Іноді гравцеві снилося, що він шахтар на поверхні світу, плоского й нескінченного. Сонце було білим квадратом. Дні були короткі; справ було багато; а смерть була тимчасовою незручністю.

§3Іноді гравцеві снилося, що він загубився в історії.

§2Іноді гравцеві снилося, що він — інші істоти, в інших місцях. Іноді ці сни були тривожними. Іноді — справді прекрасними. Іноді гравець прокидався з одного сну в інший, потім із того — у третій.

§3Іноді гравцеві снилося, що він дивиться на слова на екрані.

§2Повернімося назад.

§2Атоми гравця були розсіяні в траві, в річках, у повітрі, в землі. Жінка зібрала атоми; вона пила, їла й вдихала; і жінка зібрала гравця у своєму тілі.

§2І гравець прокинувся з теплого, темного світу тіла своєї матері в довгий сон.

§2І гравець був новою історією, ніколи раніше не розказаною, написаною літерами ДНК. І гравець був новою програмою, ніколи раніше не запущеною, створеною вихідним кодом віком у мільярд років. І гравець був новою людиною, ніколи раніше не жилою, зробленою не з чого іншого, як з молока й любові.

§3Ти — гравець. Історія. Програма. Людина. Зроблена не з чого іншого, як з молока й любові.

§2Повернімося ще далі.

§2Сім мільярдів мільярдів мільярдів атомів тіла гравця були створені задовго до цієї гри, в серці зорі. Тож гравець — теж інформація від зорі. І гравець рухається крізь історію, що є лісом інформації, посадженим чоловіком на ім'я Джуліан, на плоскому, нескінченному світі, створеному чоловіком на ім'я Маркус, що існує всередині маленького, особистого світу, створеного гравцем, який населяє всесвіт, створений...

§3Тсс. Іноді гравець створював маленький, особистий світ, м'який, теплий і простий. Іноді жорсткий, холодний і складний. Іноді він будував у голові модель всесвіту; крихти енергії, що рухаються крізь величезні порожні простори. Іноді він називав ці крихти «електронами» та «протонами».

§2Іноді він називав їх «планетами» та «зорями».

§2Іноді він вірив, що перебуває у всесвіті, зробленому з енергії, зробленої з «вимк» та «увімк»; з нулів та одиниць; із рядків коду. Іноді він вірив, що грає в гру. Іноді він вірив, що читає слова на екрані.

§3Ти — гравець, що читає слова...

§2Тсс... Іноді гравець читав рядки коду на екрані. Розшифровував їх у слова; розшифровував слова в сенс; розшифровував сенс у почуття, емоції, теорії, ідеї, і гравець починав дихати частіше й глибше та розумів, що живий, він живий, ті тисяча смертей не були справжніми, гравець був живий

§3Ти. Ти. Ти живий.

§2і іноді гравець вірив, що всесвіт говорив із ним крізь сонячне світло, що пробивалося крізь шелестяче листя літніх дерев

§3і іноді гравець вірив, що всесвіт говорив із ним крізь світло, що падало з ясного зимового нічного неба, де крихта світла в куточку ока гравця могла бути зорею в мільйон разів масивнішою за сонце, що кип'ятить свої планети в плазму, щоб на мить бути видимою гравцеві, який ішов додому на іншому краю всесвіту, раптом відчув запах їжі, майже біля знайомих дверей, готовий знову снити

§2і іноді гравець вірив, що всесвіт говорив із ним крізь нулі й одиниці, крізь електрику світу, крізь слова, що прокручуються на екрані наприкінці сну

§3і всесвіт сказав я люблю тебе

§2і всесвіт сказав ти добре зіграв у гру

§3і всесвіт сказав усе, що тобі потрібно, є всередині тебе

§2і всесвіт сказав ти сильніший, ніж думаєш

§3і всесвіт сказав ти — денне світло

§2і всесвіт сказав ти — ніч

§3і всесвіт сказав темрява, з якою ти борешся, всередині тебе

§2і всесвіт сказав світло, якого ти шукаєш, всередині тебе

§3і всесвіт сказав ти не сам

§2і всесвіт сказав ти не відокремлений від усього іншого

§3і всесвіт сказав ти — всесвіт, що куштує себе, говорить до себе, читає власний код

§2і всесвіт сказав я люблю тебе, бо ти — любов.

§3І гра закінчилася, і гравець прокинувся від сну. І гравець почав новий сон. І гравець снив знову, снив краще. І гравець був всесвітом. І гравець був любов'ю.

§3Ти — гравець.

§2Прокинься.

§2YouTube: Ei Carlos